Кегичівський ДНЗ №2 - Сторінка музичного керівника.

« Музика – уява – фантазія – казка – творчість – ось доріжка,

йдучи якою дитина розвиває свої духовні сили».

Василь Сухомлинський

Музика, як казка, музика — жива.

І не треба серцю будь-які слова.

В музиці — найвищі ніжні почуття.

В ній любов і туга, та саме життя.

Музика, як море, то штормить, то ні.

Там знаходить серце рятівні вогні.

Музика, як сонце, гріє нам серця,

Їй нема початку і нема кінця.

І чого не зможеш словом досягти,

В музиці розкажеш щиру правду ти.

Навіщо дитині потрібна музика? На це запитання відповідають не педагоги, а й батьки. Звісно, скажуть вони, ми хочемо бачити своїх дітей всебічно розвиненими, гармонійними особистостями. Але що саме приховується за цими словами? Загальне уявлення, звичайно, є у всіх, але у кожного своє.
Нині ситуація в дитячий музичній педагогіці нагадує вислів з однієї казки: „піди туди, не знаю куди”. Але ж деякі талановиті, творчі педагоги самі знаходять незвичайні, цікаві форми роботи з дітьми. Їх успіх у музичному вихованні пояснюється розумінням інтересів і потреб дитини.
Діти, в свою чергу, завдяки таким педагогам, розкривають свої серця, перетворюючись у ельфів, які розуміють „мову вітру і квітів”, а також „бачать музику” і „танцюють вірші”. Такі педагоги вносять у практику музичного виховання свій досвід, і батьки бажають віддати саме до них свою дитину.
А що робити іншим музичним педагогам, які хочуть дещо змінити у своїй роботі? Вихід є – потрібно навчитись працювати по-іншому, взяти за основу педагогіку, в якій не дитину пристосовують до методики, а методику до дитини.